комірка — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
комірка — тут: клітина [XIX] первісна комірка, становляча одну істоту, ділиться на кілька комірок, котрі все ще становлять одну істоту [XIX] … Толковый украинский словарь
комірка елементарна — ячейка элементарная unit cell elementare Zelle – одинична комірка (паралелепіпед), об’єм якої кратний об’ємові примітивного паралелепіпеда. Характеризується величинами ребер (а, в, с), які збігаються з осями кристалів певної установки, і… … Гірничий енциклопедичний словник
комірка — [коум’і/рка] ркие, д. і м. рц і, р. мн. рок … Орфоепічний словник української мови
комірка — кы, ж. Св. 1. Бічне, тісніше приміщення, де сплят діти. 2. Кладовка, в якій зберігається одяг, білля … Словник лемківскої говірки
комірчастий — прикметник від: комірка … Орфографічний словник української мови
комірковий — а, е. Прикм. до комірка … Український тлумачний словник
комірчастий — а, е. Прикм. до комірка … Український тлумачний словник
комірчина — и, ж. Зменш. до комірка 1), 2) … Український тлумачний словник
комісарка — іменник жіночого роду, істота … Орфографічний словник української мови
